Програмузовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури 2009року (далі – програма ЗНО) розроблено з урахуванням чинних програм зукраїнської мови для 5–11 класів (лист Міністерства освіти і наукиУкраїни № 1/11-3580 від 22.08.2001 р.) і чинних програм з українськоїлітератури для 5–11 класів: за загальною редакцією Р. Мовчан (лист №1/11-2444 від 23.07.2002 р.) і О. Бандури, Н. Волошиної (лист №1/11-3580 від 22.08.2001 р.).

Зважаючи на варіативність програм з української літератури длязагальноосвітніх навчальних закладів, до програми ЗНО внесеноперсоналії письменників і художні твори, вивчення яких передбаченовсіма чинними програмами і відображено в усіх підручниках,рекомендованих Міністерством освіти і науки України.

Матеріал програми ЗНО розподілено за такими розділами: «Українськамова» («Фонетика. Графіка», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова.Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфоепія»,«Орфографія», «Розвиток мовлення») та «Українська література» («Уснанародна творчість», «Давня українська література», «Література кінцяХVIII – початку ХХ ст.», «Література ХХ ст.», «Творчість українськихписьменників-емігрантів», «Сучасний літературний процес»).

Назва розділу, теми	Знання змісту мовних понять, термінів, мовних явищ і закономірностей	Предметні уміння та способи навчальної діяльності
1. Фонетика. Графіка	Фонетикаяк розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні йприголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі.Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків ібукв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос,наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків.Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергуванняголосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й	Визначатив словах голосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні,ненаголошені й наголошені голосні; ділити слово на склади; визначатизвукове значення букв у слові. Визначати місце букв в алфавіті,розташовувати слова за алфавітом; розпізнавати явища уподібненняприголосних звуків, спрощення в групах приголосних, основні випадкичергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й
2. Лексикологія. Фразеологія	Лексикологіяяк учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значенняслова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значенняслова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови запоходженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з іншихмов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика.Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивноговживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційнозабарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.	Пояснюватилексичні значення слів; добирати до слів синоніми й антоніми тавикористовувати їх у мовленні; вживати слова в переносному значенні.Знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні вивчені групислів; пояснювати значення фразеологізмів, приказок, прислів’їв,крилатих висловів, правильно й комунікативно доцільно використовуватиїх у мовленні
3. Будова слова. Словотвір	Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірніоснови при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способисловотворення в українській мові: префіксальний,префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складанняслів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Складні слова.Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.	Відділятизакінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини,добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами йсуфіксами; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильновживати їх у мовленні; визначати спосіб творення слів.
4. Морфологія. 4.1. Іменник	Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. Іменникяк частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Іменники власні та загальні, істоти й неіс-тоти. Рід іменників:чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників.Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лишеформу однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміниіменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої тадругої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінковихформ. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни.Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінюванііменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих іжіночих імен по батькові	Розпізнаватиіменники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки,синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їх лексичнимзначенням, уживаністю в мовленні; визначати основні способи творенняіменників; правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні формиіменників від помилкових; використовувати іменники в мовленні,послуговуючись їх виражальними можливостями
4.2.. Прикметник	Прикметникяк частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні.Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий інайвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміниприголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливостівідмінювання прикметників (тверда й м’яка групи)	Розпізнаватиприкметники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки,синтаксичну роль; розряди прикметників за значенням; ступені порівнянняякісних прикметників; основні способи творення відносних і присвійнихприкметників; відмінювання прикметників; відрізняти правильні формиприкметників від помилкових
4.3. Числівник	Числівникяк частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Розряди числівників за значенням: кількісні (на позна-чення цілихчисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою:прості, складні й складені. Типи відмінювання кількісних числівників: 1) один, одна; 2) два, три, чотири; 3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят; 4) сорок, дев’яносто, сто; 5) двісті – дев’ятсот; 6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд; 7) збірні; 8) дробові. Порядкові числівники, особливості їх відмінювання	Розпізнаватичислівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки,синтаксичну роль, розряди числівників за значенням, основні способи їхтворення, відмінювання; відрізняти правильні форми числівників відпомилкових; добирати потрібні форми числівників і використовувати їх умовленні; визначати сполучуваність числівників з іменниками
4.4. Займенник	Займенникяк частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками йчислівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний,присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені,заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначенихі заперечних займенників	Розпізнаватизайменники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки,синтаксичну роль, розряди займенників за значенням, основні способи їхтворення, відмінювання; відрізняти правильні форми займенників відпомилкових, правильно добирати потрібні форми займенників івикористовувати їх у мовленні. Особливості вживання займенників умовленні
4.5. Дієслово	Дієсловояк частина мови: значення, морфоло-гічні ознаки, синтаксична роль.Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні(інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова.Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часидієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний,умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способівдієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числовіформи дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу).Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу).Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього тамайбутнього часу. Дієприкметник якособлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксичнароль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивнихдієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінюваннядієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то. Дієприслівникяк особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксичнароль. Дієприслівники доконаного й недоко-наного виду, їх творення.Дієприслівниковий зворот	Розпізнаватидієслова, особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначатизагальне значення дієслова, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часий способи дієслів, дієвідміни, особливості словозміни кожноїдієвідміни; використовувати один час і спосіб у значенні іншого;основні способи творення дієслів, зокрема видових форм, форммайбутнього часу недоконаного виду, форм умовного та наказового способудієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових. Розпізнавати дієприкметники (зокрема відрізняти їх віддієприслівників), визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки,синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання; відрізнятиправильні форми дієприкметників від помилкових; добирати йкомунікативно доцільно використовувати дієприкметники тадієприкметникові звороти в мовленні. Особливості вживання активнихдієприкметників у мовленні. Розпізнавати дієприслівники, визначати їх загальне значення,морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи їх творення;відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових; правильнобудувати речення з дієприслівниковими зворотами
4.6. Прислівник	Прислівникяк частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників:вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого танайвищого ступенів. Правопис прислівників на -о, -е, утворених відприкметників і дієприкметників. Написання прислівників разом і черездефіс.	Розпізнаватиприслівники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки,синтаксичну роль, розряди прислівників за значенням, ступені порівнянняприслівників, основні способи творення прислівників; відрізнятиправильні форми прислівників від помилкових; добирати й комунікативнодоцільно використовувати прислівники в мов-ленні
4.7. Службові частини мови	Прийменникяк службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні(первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групиприйменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язокприйменника з непрямими відмінками іменника. Сполучникяк службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичноюроллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові,причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні,з’ясу-вальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні,парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені) Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні	Розпізнаватиприйменники, визначати їх морфологічні ознаки, групи прийменників запоходженням і за будовою; правильно й комунікативно доцільновикористовувати форми прийменників у мовленні. Розпізнавати сполучники, визначати групи сполучників за значенням ісинтаксичною роллю, за вживанням і будовою; правильно й комунікативнодоцільно використовувати сполучники в мовленні. Розпізнавати частки, визначати групи часток за значенням і вживанням;правильно й комунікативно доцільно використовувати частки в мовленні.
4.8. Вигук	Вигук як частина мови. Групи вигуків за похо-дженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова	Розпізнавативигуки, визначати групи вигуків за походженням; правильно йкомунікативно доцільно використовувати вигуки в мовленні
5. Синтаксис 5.1. Словосполучення.	Завданнясинтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису.Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення.Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень заморфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені йпоширені	Розрізнятисловосполучення й речення, сурядний і підрядний зв’язок між словами йреченнями; визначати головне й залежне слово в підрядномусловосполученні; визначати поширені й непоширені словосполучення, типисловосполучень за способами вираження головного слова
5.2. Речення	Реченняяк основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок сліву реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метоювисловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційнимзабарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); заскладом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чивідсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністюнеобхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чивідсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення,вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення,звертання)	Розрізнятиречення різних видів: за метою висловлювання, за емоційнимзабарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чивідсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення,за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення,вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення,звертання
5.2.1. Просте двоскладне речення	Підметі присудок як головні члени двоскладного речення. Особливостіузгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типиприсудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їхвираження.	Визначатиструктуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета йприсудка (простого й складеного), особливості узгодження присудка зпідметом. Уміти правильно й комунікативно доцільно використовуватипрості речення
5.2.2. Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні	Означенняузгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типиобставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин.Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставинаспособу дії, присудок)	Розпізнавативиди другорядних членів та їх типи й різновиди, визначати способивираження означень, додатків, обставин, роль порівняльного звороту;правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальніможливості другорядних членів речення в мовленні
5.2.3. Односкладні речення	Граматичнаоснова односкладного речення. Типи односкладних речень за способомвираження та значенням головного члена: односкладні речення з головнимчленом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові,узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головнимчленом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членіводноскладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні	Розпізнаватитипи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів;правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальніможливості односкладних речень у власному мовленні
5.2.4. Речення з однорідними членами	Узагальнювальніслова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням.Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами,словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленимичленами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені.Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члениречення. Розділові знаки в реченні з однорідними членами	Розпізнаватипросте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами,словосполученнями, реченнями, відокремленими членами (означеннями,прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними, таправильно й комунікативно доцільно використовувати виражальніможливості таких речень у мовленні
5.2.5.Складне речення	Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному: 1) інтонація й сполучники або сполучні слова; 2) інтонація. Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові йбезсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складногоречення	Розпізнаватискладні речення різних типів, визначати їх структуру, види й засобизв’язку між простими реченнями. Добирати й конструювати складніречення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті
5.2.5.1. Складносурядне речення	Єднальні,протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні.Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділовізнаки в складносурядному реченні	Розпізнаватискладносурядні речення, визначати смислові зв’язки між частинамискладносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати йоговиражальні можливості в мовленні
5.2.5.2. Складнопідрядне речення	Складнопідряднеречення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники йсполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основнівиди підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця,часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети,умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їхтипи за характером зв’язку між частинами: 1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю; 2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю; 3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю	Розпізнаватискладнопідрядні речення, визначати їх будову, зокрема складнопідряднихречень з кількома підрядними, уміти відображати її в схеміскладнопідрядного речення; визначати основні види підрядних речень,типи складнопідрядних речень за характером зв’язку між частинами.Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальніможливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування.
5.2.5.3. Безсполучникове складне речення	Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями: 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними); 2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною). Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.	Розпізнаватибезсполучникові складні речення; визначати смислові відношення між їхчастинами-реченнями (однорідними й неоднорідними), особливостіінтонації безсполучникових складних речень. Правильно й комунікативнодоцільно використовувати виражальні можливості безсполучниковихскладних речень у мовленні
5.2.5.4. Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку	Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку	Визначатиструктуру складних речень з різними видами сполучникового йбезсполучникового зв’язку; правильно й комунікативно доцільновикористовувати виражальні можливості речень цього типу в мовленні
5.3. Способи відтворення чужого мовлення	Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог	Визначатив реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, речення з непрямоюмовою; замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільновикористовувати в тексті пряму мову й цитати
6. Стилістика	Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції	Розпізнаватистилі мовлення, визначати особливості кожного з них. Умітикористуватися різноманітними виражальними засобами української мови впроцесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування
7. Орфоепія	Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію. Відображення вимови приголосних звуків: 1) [дж], [дз], [дз?]; 2) [ґ]; 3) [ж], [ч], [ш], [дж]; 4) груп приголосних (уподібнення, спрощення); 5) м’яких приголосних; 6) подовжених приголосних. Вимова слів з апострофом	Визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків, наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм
8. Орфографія	Правопислітер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживанням’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначенняподовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуківна письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написанняслів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка врядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правописскладноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові,прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників.Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різнимичастинами мови. Особливості написання числівників. Написання окремо(сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників,службових частин мови, вигуків)	Розпізнаватививчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писатислова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічніпомилки на вивчені правила
9. Розвиток мовлення	Загальнеуявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності;адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне йписемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думкависловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність,багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст,поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв’язку речень утексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Структура тексту типурозповіді, опису, роздуму	Уважночитати, усвідомлювати й за-пам’ятовувати зміст прочитаного,диференціюючи в ньому головне та другорядне. Критично оцінюватипрочитане. Будувати письмове висловлювання, логічно викладаючи зміст,підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму, обраному стилю татипу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети. Знаходити йвиправляти похибки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленнівласних висловлювань, спираючись на засвоєні знання